Спорт в давнину

 

Величезна більшість знайомих нам видів спорту існувала в дуже, дуже далекі від нас часи. Мабуть, у людей всіх країн і часів є загальна потреба в одних і тих же видах спорту: ігор та вправ. Коли в Англії для тренування в боксі перейшли від незграбних, наповнених піском мішків до легких тренувальних мішків і, нарешті, до пенчінг-боллу, ймовірно, нікому і в голову не приходило, що вже три тисячі років тому грецькі атлети тренувалися на подібних же шкіряних мітках.

Ймовірно, ще менш відомий той факт, що від цих мішків, що звалися «коріконов», отримували назву і самі зали, в яких відбувалися тренування. Звідси і вираз «боротися з коріконами», аналогічний виразу «боротися з вітряками».

Взагалі, в області спорту наші далекі предки були ніяк не менше обізнані, ніж наше покоління; зокрема, вони настільки цінували значення масажу, що створили з нього цілу науку, при чому зрештою слова «масаж» і «тренування» стали майже однозначними.

Стародавні греки буквально обожнювали фізичну міць, спритність, красу рухів. Гімнастика вже з 1612 року до нової ери була в Греції підопічною держави, і їй навчали всіх юнаків (а в Спарті нарівні з ними – дівчат). Займалися гімнастикою в критих спортивних палацах – гімназіях. Древній історик Вітрувій свідчить: це були великі приміщення з палестрою (залом для боротьби), дромосом (приміщенням для бігу), з кімнатою для змазування тіла маслом і посипання піском, з холодними, теплими і гарячими ваннами, навіть з залом для розмов філософів. Були при гімназіях і відкриті майданчики – ксістоси.

Основою давньогрецького спорту був пенталон (п’ятиборство): біг, стрибки, боротьба, метання дисків, копій і т. д., ігри. Багато що з пенталона абсолютно втрачено, забуте, – може бути, марно.

Критерії, за якими тоді визначали переможців, на наш погляд, дуже своєрідні. Наприклад, в бігу з факелами в темну ніч часто переможцем ставав не найшвидший, а найобережніший – хто прийде до фінішу з непогашеним факелом. А бігали швидко більшість древніх греків: деякі з них без особливої напруги могли випередити коня і загнати зайця.

Дуже різноманітні були стрибки: в довжину, висоту, глибину, через обруч, канат, вістря уткнутих в землю кілків. Стрибаючи в довжину, спортсмен під час розбігу тримав в опущених і трохи зігнутих руках невеликі вантажі. Перед поштовхом руки треба відвести назад, а при поштовху різко викинути їх вперед. Якщо вірити історикам, результати були вражаючими: 17 метрів.